Право встановлювати тарифний розряд працівнику, який приймається на роботу або переходить з однієї посади на іншу належить до повноважень власника або уповноваженого ним органу відповідно до посади і кваліфікації працівника. За результатами атестації власник або уповноважений ним орган має право змінювати посадові оклади у межах затверджених у встановленому порядку мінімальних і максимальних розмірів окладів на відповідній посаді. Така норма встановлена статтею 96 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) та іншими нормативно-правовими актами.

Питання оплати праці педагогічних працівників регламентовано Інструкцією про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженою наказом Міністерства освіти України від 15 квітня 1993 р. № 102 (далі - Інструкція), та  наказом Міністерства освіти і науки України від 26 вересня 2005 р. № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ».

Пунктом четвертим Інструкції визначено, що посадові оклади встановлюються керівниками на основі діючих кваліфікаційних вимог і тарифних розрядів працівників відповідної кваліфікації з наступною атестацією або тарифікацією згідно з чинним законодавством.

За таких підстав, питання визначення розміру оплати праці при прийомі на роботу педагогічного працівника, переведенні його з однієї посади на іншу, а також при довантаженні годинами на іншій посаді належать до компетенції керівника навчального закладу (керівника органу управління освітою). При цьому, головним критерієм, за яким визначається посадовий оклад такому працівнику, є рівень його освіти, кваліфікація, практичний досвід роботи.

Після атестації такого працівника йому можуть бути встановлені більш високі кваліфікаційні категорії (тарифні розряди) або навпаки нижчі ніж ті, що були встановлені при прийомі на роботу чи при переведенні на іншу посаду.

З метою соціального захисту педагогічних працівників, які тривалий час працювали на педагогічних посадах, досягли високого рівня професіоналізму та перейшли працювати на інші педагогічні посади, до Типового положення введено норму (п. 3.22), згідно з якою, при переході педагогічних працівників з одного навчального закладу до іншого, а також при переході на інші педагогічні посади у цьому самому навчальному закладі, кваліфікаційні категорії (тарифні розряди) та педагогічні звання, присвоєні їм за результатами попередньої атестації, зберігаються до наступної атестації. Також зберігаються присвоєні попередньою атестацією кваліфікаційні категорії за педагогічними працівниками, які переходять на посади методистів, вихователів-методистів, а також при переході педагогічного працівника з методичної установи на педагогічні посади до навчального закладу. Позбавлення працівника кваліфікаційної категорії, яку він досягнув протягом багатьох років роботи на педагогічних посадах, і встановлення йому найнижчої кваліфікаційної категорії «спеціаліст» суперечить загальновизнаним нормам трудового законодавства.   

Пункт 3.22 Типового положення розповсюджується, зокрема, на випадки переходу педагогічного працівника з педагогічної посади у загальноосвітньому навчальному закладі на посаду у дошкільному навчальному закладі, при переході із закладу профтехосвіти до школи і навпаки, з посади викладача вищого навчального закладу І-ІІ рівнів акредитації до професійно-технічного училища або до загальноосвітнього навчального закладу та таке інше. Єдиними вимогами для збереження кваліфікаційної категорії при цьому має бути те, що перехід здійснюється з однієї педагогічної посади на іншу педагогічну посаду, а також наявність у працівника відповідної освіти, необхідної для його зарахування на цю посаду. 

При цьому не слід допускати при прийомі на педагогічні посади встановлення найнижчого тарифного розряду спеціалістам, які мають високу кваліфікацію, великий досвід наукової або викладацької роботи. Власник або уповноважений ним орган при прийомі на роботу фахівців з великим досвідом роботи має вирішувати питання розміру оплати праці з урахуванням рівня кваліфікації таких працівників. 

При атестації таких працівників слід керуватися п. 4.9 Типового положення, яким зокрема визначено, що спеціалісти, які перейшли на посади педагогічних працівників до професійно-технічних та вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації з виробництва або сфери послуг, а також науково-педагогічні працівники вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації, які перейшли на педагогічні посади, атестуються на присвоєння кваліфікаційної категорії «спеціаліст другої категорії» за наявності не менше двох років стажу роботи на виробництві, у сфері послуг або стажу науково-педагогічної діяльності; «спеціаліст першої категорії» – не менше п’яти років; «спеціаліст вищої категорії» – не менше восьми років.». 

Не може бути встановлено найнижчий тарифний розряд науково-педагогічним працівникам вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації, яких прийнято на посади вчителів або викладачів загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладів І – ІІ рівнів акредитації, особам, які мають наукові ступені та яких запрошено для викладання навчальних дисциплін, з яких вони є фахівцями, до загальноосвітніх або інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти, спеціалістам з виробництва або сфери послуг з великим досвідом роботи.  

Норми Типового положення не мають зворотної дії в часі і тому педагогічні працівники, які перейшли на інші посади до набрання чинності цим Типовим положенням не можуть розраховувати на застосування до них правил, визначених пунктом 3.22 Типового положення. Тобто, дія цієї норми застосовується лише до працівників, які перейшли на інші педагогічні посади після 30 грудня 2010 року.